Просить матуся Миколу:<br />
— Синку, внеси мені дров!..—<br />
Ледар скрививсь і про школу<br />
Мамі нагадує знов:

— В мене уроків багато,<br />
Сила задач і письма...—<br />
З п'ятого поверху мати<br />
Йде до сарая сама.

Дров узяла вона в'язку,<br />
Йде, спочива що ні крок:<br />
Робить синочкові ласку,<br />
Хай тільки вчиться синок.

Вийшла, звалила додолу<br />
В'язку важкеньку сама.<br />
Зве на хвилинку Миколу —<br />
Дома Миколи... нема.

Раз погукала і вдруге.<br />
Де він? І стала на мить.<br />
"Певно подався до друга,<br />
Вдвох щоб задачі робить".

Зовсім не так! Бо Микола<br />
Вже верховодив у грі:<br />
Бив з хлопчаками футбола<br />
В третім сусіднім дворі.

Вже як стемніло — з'явився:<br />
— Їсти давайте мені!<br />
Сильно я,— каже,— стомився,<br />
Дуже задачі трудні.

...Ранок. Іде він у школу<br />
Й жде випадкових "удач".<br />
Вчитель питає Миколу:<br />
— Чом не зробив ти задач?

Чом не зробив, я питаю...—<br />
Встав брехунець, пробасив: —<br />
Я не зробив, бо з сараю<br />
Дрова для мами носив.

Діти, чекає Миколу<br />
Дуже поганий кінець.<br />
Тож не робіть ви ніколи<br />
Так, як оцей брехунець.