Спершись обома руками на дах каюти човна, білий промовив до стерничого:
"Ми заночуємо на Арсатовій ділянці. Вже пізно".
Малаєць лише буркнув у відповідь, не перестаючи пильно дивитися на річку, а білий, схиливши підборіддя на схрещені руки, знов задивився на слід човна. З-за лісу, перерізаного руслом річки, виглянуло сліпуче сонце. Вено висіло над самою водою, що виблискувала, мов металева ст...