Круки
Круки
Нема надії вже позбутись муки.<br /> Та хоч би впевнитись в останню мить,<br /> Що то не небо шле нам чорних круків,<br /> Як тільки знову густо засніжить.
О, скільки круків в’ється понад нами!<br /> Як моторошно, коли чорний птах<br /> Кружляє над душею, над думками,<br /> Вселяючи якийсь незнаний жах.
А хто із нас відстане по дорозі, —<br /> Того уже вважають неживим,<br /> Він тихо ляже, щоб спочити в Бозі,<br /> Вдивляючись у зграї чорний дим.
І креслячи, немовби у тумані,<br /> Холодний простір змахом кволих рук.<br /> Ще трохи, і ми будем бездиханні,<br /> І смерть прокряче нам, як чорний крук.<br /> (Переклад Петра Рихла)