Крила
Крила
(Новорічна казка)
Через ліс-переліс,<br /> через море навкіс<br /> Новий рік для людей подарунки ніс:<br /> Кому — шапку смушеву,<br /> кому — люльку дешеву,<br /> Кому — модерні кастети,<br /> кому — фотонні ракети,<br /> Кому — солі до бараболі,<br /> кому — три снопи вітру в полі,<br /> Кому — пушок на рило,<br /> а дядькові Кирилові — крила.
Був день як день, і раптом — непорядок,<br /> Куфайку з-під лопаток як ножем прошило.<br /> Пробивши вату, заряхтіли радо,<br /> На сонці закипіли сині крила.<br /> Голодні небом, випростались туго,<br /> Ковтали з неба синє мерехтіння,<br /> А в дядька в серпі — туга,<br /> А в дядька в серці — тіні.<br /> (Кому — долю багряну,<br /> кому — сонце з туману,<br /> Кому — перса дівочі,<br /> кому — смерть серед ночі,<br /> Щоб тебе доля побила,<br /> а Кирилові, прости Господи,-<br /> крила).
Жінка голосила: "Люди як люди.<br /> їм доля маслом губи змастила.<br /> Кому — валянки,<br /> кому — мед од простуди,<br /> Кому — жом у господу,<br /> а цьому гаспиду,<br /> прости Господи,— крила?!"
Так Кирило до тями брів,<br /> І, щоб мати якусь свободу,<br /> Сокиру бруском задобрив,<br /> І крила обтяв об колоду.<br /> Та коли захлинались сичі,<br /> Насміхалися зорі з Кирила,<br /> І, пробивши сорочку вночі,<br /> Знов кипіли пружинисті крила.<br /> Так Кирило з сокирою жив,<br /> На крилах навіть розжився —<br /> Крилами хату вшив,<br /> Крилами обгородився.<br /> А ті крила розкрали поети,<br /> Щоб їх муза була небезкрила,<br /> На ті крила молились естети,<br /> І снилося небо порубаним крилам.<br /> (Кому — нові ворота,<br /> кому — ширшого рота,<br /> Кому — сонце в кишеню,<br /> кому — дулю дешеву,<br /> Щоб тебе доля побила,<br /> а Кирилові — не пощастить же<br /> отак чоловікові! — крила.)