Крига на Одрі
Крига на Одрі
В цьому році зима<br /> Не вдягала білої свити.<br /> Часом вже й приміряла.<br /> Та хтось її зразу крав.<br /> Пошукала, поплакала...<br /> Що ж робити? —<br /> Бідувала в старій<br /> Із торішніх зів’ялих трав.<br /> Як коли лютувала,<br /> Стелила рядно ожеледиць.<br /> Сперечалася з морем.<br /> Несла сум’яття вітрів.<br /> Все збиралась на силі.<br /> Та не встигла огледіться.<br /> Як проснулись дерева<br /> І на Одрі лід потемнів.<br /> Крига буйно ломилась<br /> У відкриті двері протоки.<br /> Лід кришився, б’ючись<br /> Об каміння берегове...<br /> І нарешті по Одрі —<br /> Темній, широкій —<br /> На останній крижині<br /> Самотня чайка пливе.<br /> — Ти куди ж розігналась?<br /> Чи, бува, не до самого моря?<br /> Чайки держаться гурту,<br /> А ти відпливаєш одна.<br /> А крижина тонка,<br /> А крижина майже прозора...<br /> Ну, а що, як її<br /> Розмиє вода весняна?<br /> Ну, а що, коли їй<br /> Та удержать тебе несила?<br /> Затріщить і відломиться...<br /> Піде вода кругами...<br /> — Дивна людино!<br /> Я ж маю крила.<br /> Нащо крилатим ґрунт під ногами?