Хуану Соріано
Коли Алана й Озіріс дивляться на мене, то не можу помітити бодай найменшої удаваності чи нещирості. Алана дивиться на мене синіми очима, а Озіріс — зеленавими. Так само вони дивляться й одне на одного; Алана гладить чорну спинку Озіріса, а той підводить мордочку від блюдця з молоком і задоволено муркотить; жінка й кіт, у взаєморозумінні, недосяжному для мене — воно не розкриваєт...