Король Лір і його дочки
Король Лір і його дочки
Та надаремно й того він благав,<br /> Чого і жебракам ніхто не відмовляє.<br /> "Не хтів за першим разом те принять,<br /> Тепер і доступу до мене вже немає!"<br /> Так обі донечки по двічі<br /> Його відправили без жодного пардону;<br /> Жебрацький кий узяв у руки той,<br /> Що королівськую носив корону.<br /> Тоді про наймолодшої дочки<br /> Слова згадав і заповіт гарячий:<br /> Завсіди буть послушною йому<br /> І сповняти вірно довг дитячий.<br /> Та він не важився тікать до неї,<br /> Бо королівства мучило похмілля,<br /> Що він ганебно так прогнав її,<br /> — Й перемогло його, нарешті, божевілля.<br /> На голові сніжне волосся рвав,<br /> І в груди бивсь, і дер лице до крові,<br /> І на дочок він помсту визирав<br /> За брак у них дитячої любові.<br /> Долинам, горам, рікам виливав<br /> Палкії про невдячність їх промови<br /> , Аж ріки, гори та твердії скали<br /> З ним разом, бачилось, ридали і зітхали.<br /> Нарешті хворого в тяжкій знесилі<br /> Його до Франції прихильні завезли<br /> Й тут у Корделії та короля<br /> І захист, і підмогу ще знайшли.<br /> Дочка, як лиш про горе батька вчула,<br /> Сей час йому з підмогою прийшла,<br /> Свою зневагу давнюю забула,<br /> Йому потіху й радість принесла.<br /> На Аганіппа королівський двір<br /> Його ввела рицарськая дружина,<br /> А перед короля за руку привела<br /> Його найменша, вірная дитина.<br /> І ласкаво прийняв його король,<br /> Велів кликнуть по краю всіх охочих,<br /> Хто для відзискання держави Лірові<br /> Підняться хоче до помочи.<br /> В товаристві Корделії вернув<br /> Король до Англії з дочками воювати,<br /> І вспів собі в невдовгім часі<br /> Їх із престолів та столиць прогнати.<br /> І Лір прийняв на старості своїй<br /> Знов королівськую корону,<br /> Та в одній битві замордовано<br /> Корделію, його потіху й оборону.<br /> Та скоро про ту передчасну смерть<br /> Корделії до нього вість прийшла,<br /> Що в нерозважнім запалі за нього<br /> Сама у бій пішла,<br /> Впав непритомний і оглушений<br /> На її груди білі<br /> І вмер з тяжким зітханням<br /> Тої самої хвилі.<br /> Вельможі краю серед жалощів<br /> На тіла обоїх гляділи<br /> І обох сестер одноголосно<br /> На кару смерті засудили.<br /> Хто там запанував по них,<br /> У хроніці читайте,<br /> А повість про дитячую невдячність<br /> Собі запам'ятайте!<br /> (Переклад Івана Франка)