Починається ранок,<br />
починається кінь у яблуках.<br />
Вони котяться по траві,<br />
і в траві мокрі губи блищать.<br />
Роздимається грива, як рій,<br />
не знаходячи квітів яблук.<br />
Починається ранок.

Вітер зачепився<br />
за водяне коло —<br />
трояндовий кущ без берега.<br />
За криницею даль відбиває воду.<br />
Золотом канал розмальований<br />
хилитають троянди коней.

Над темним медом поля<br />
вродились гори золоті.<br />
Вулкани світлом грузнуть<br />
у зернах обважнілих<br />
і видивляються в оселях<br />
жінок в дівчатах білотілих.

З лісів вертає сонячна луна —<br />
і ти білієш в затінку човна,<br />
що в днищі зберігає квіти спеки.<br />
Вже кучугури м'яти синім смерком<br />
вдягає синій лев<br />
і тягнуть темряву до річки<br />
птахи між темних темряви дерев.<br />
Чорніють ятері<br />
з червоними рибинами по обрію.<br />
У маковій пітьмі<br />
червоні двері моркви.

Росте до смерку дід,<br />
цвіте і мовкне.

Темніє дзеркало із срібним роєм<br />
і срібним медом до очей його говорить.

Ніч така, ніби глек і вітер.<br />
Зеленою піною вітер<br />
вільно тріпоче у нім.

Буйні троянди коней<br />
повернулись додому —<br />
одчиняється загорожа<br />
у криниці на дні.