Шарль Бодлер<br />
"Коли з єврейкою потворною на ложе..."

Коли з єврейкою потворною на ложе<br />
Я ліг — отак лежать завмерлі мертвяки, —<br />
Печальної краси торкнулися думки,<br />
А поруч — тіло це, продажне і вороже.

Я уявив собі твоє обличчя гоже,<br />
Суворість погляду, довершене чоло,<br />
Волосся пахощі, — у спогадах було<br />
Так, ніби ще любов моя ожити може.

Від ніг до чорних кіс я б міг тебе любить,<br />
Захланно б цілував твоє шляхетне тіло,<br />
У пестощах моїх воно б запалахтіло,

Якби заволікла колись хоча б на мить<br />
Тремтлива і сумна сльоза посеред ночі<br />
Твої такі ясні, такі холодні очі.