Коли увірветься терпіння
Коли увірветься терпіння
Коли увірветься терпіння<br /> І душу розпанаха злість,<br /> Піду, де хмари білопінні<br /> Крутий за містом зводять міст.
Щоб через ту дугасту браму,<br /> Що всім відкрита навстежень,<br /> Зайти прочанином до храму<br /> Новий стрічати Божий день.
Там сосни сяють свічниками,<br /> Там дух, що й ладан так не пах!<br /> Там і на непривітний камінь<br /> Сідає полохливий птах,
Щоб росу пить з його вищербин,<br /> Задерши дзьоба догори.<br /> Тоді подумаю — тепер би<br /> Й самому птахом стать не гріх.
Бо у своїй людській істоті<br /> Я в тому храмі тільки гість,<br /> І залишуся там лиш доти,<br /> Поки з душі відляже злість.
Тоді вернуся я до хати,<br /> Щоб знову, як увесь мій рід,<br /> Орати, сіяти і жати,<br /> І добрий залишати слід.