* * *

Коли на могилі моїй<br />
Зелена затужить трава,—<br />
Читатиме хтось ці пісні,<br />
Нескінчені тихі слова.

І скаже: він жив і горів,—<br />
А що ж зосталось по йому?<br />
Чи він не зогнив, як усі?<br />
Чи ночі розвіяв пітьму?

Читачу! Вглибися у те,<br />
Чим я свою пісню зогрів,<br />
І, може, почуєш ти щось,<br />
Що більше од звуків і слів.

І, може, як птах в вишині,<br />
Побачивши брата свого,<br />
Затужить твій стомлений дух<br />
І кине свій клич до мого!

Побачиш ти в пісні моїй<br />
Луну своїх власних надій...<br />
Читачу! Поглянь, усміхнись:<br />
Я твій, я не вмер, я живий!

1911—1918