Коли летять, як сиві зграї,<br />
Такі скупі і сірі дні,<br />
Коли сама земля вмирає,<br />
І в небі не горять огні, —

Коли кругом старці й каліки,<br />
І обідніло серце вкрай,<br />
Забудь і ти, забудь навіки<br />
Мій біль і горе, і одчай,

І те, що всі мої надії,<br />
Любов і пристрасть, і хвали<br />
Лиш тягарем чужої мрії<br />
Для тебе, ніжної, були.

Минеться все, уже минає.<br />
Змінився я, і ти не та.<br />
Над нами вічність пролітає —<br />
Шляхи безкраї заміта.

І я уже не маю сили<br />
Тебе забути, відійти.<br />
Я чую тільки голос милий,<br />
Я бачу світ, бо в світі — ти.

ЗЕМЛЯ І ВІТЕР. Київ, 1922.