Вітай, замріяний, золотоглавий<br />
На синіх горах… Загадався, спить,<br />
І не тобі, молодшому, горить<br />
Червллних наших днів ясна заграва.

Давно в минулім дні твоєї слави,<br />
І плаче дзвонів стоголоса мідь,<br />
Що вже не вернеться щаслива мить<br />
Твого буяння, цвіту і держави.

Але, мандрівче, тут на пісках стань,<br />
Глянь на химери бароккових бань,<br />
На Шеделя білоколонне диво:

Живе життя, і силу ще таїть<br />
Оця гора зелена і дрімлива,<br />
Ця золотом цвяхована блакить.

1923