Киця-Миця з Коломиї<br />
Малюночки несла сині,<br />
Дірка в торбі, та байдуже! —<br />
Поспішала Киця дуже.

Киця торби не зашила<br />
Та й малюнки розгубила.<br />
Крілик-Трілик-шулавило<br />
Біг до шевчика по шило.

Позбирав усі малюнки,<br />
Позбирав усі рисунки.<br />
Прикрасив він ними хату,<br />
Ще й зробив собі загату...

— Чи ж то, любий друже Крілю,<br />
Такий звичай на Поділлю:<br />
Що знайдете — те вже й ваше?<br />
Віддавай нам те, що наше!

— Хто ж то, люба Кицю-Мицю,<br />
Йде на ринок у столицю,<br />
Йде собі до Коломиї —<br />
І торбини не зашиє?!

Тільки трошки посварились,<br />
Та до суду не водились,<br />
Бо таки, сказати правду,<br />
То обоє провинились.