Генріх Гейне (Гайне)<br />
Китайський богдихан

Перекладач: Микола Лукаш<br />
Джерело: З книги: Від Бокаччо до Аполлінера/Переклади/ К.:Дніпро,1990

Мій батько був собі дурбан,<br />
Не пив хмільного зроду,<br />
А я, великий богдихан,<br />
Горілку п'ю, як воду.

Напій божественний, клянусь!<br />
Я сам по собі те знаю:<br />
Як тільки горілки добре нап'юсь,<br />
Весна розцвітає в Китаї.

Блаженний наступає вік,<br />
Небесна імперія квітне,<br />
I сам я — майже чоловік,<br />
I жінка в мене вагітна.

Вдоволені верхu й низи,<br />
Одужали всі хворі,<br />
Мій лейб-філософ Кон Фуцзи<br />
Найкращі пише твори.

Черстві солдатські сухарці<br />
Стають як пундики ласі,<br />
Гуляють у царстві моїм старці<br />
Всі в бархаті, в атласі.

I мандарини мої підтяглись,<br />
Мої інваліди духовні,<br />
Метляють косами знов, як колись,<br />
Юнацького запалу повні.

Збудована пагода, віри приют,<br />
Там хрестяться євреї,<br />
За те їм орден дракона дають<br />
I пишні двірські лівреї.

Революційний дух пропав,<br />
Кричать маньчжурські дуки:<br />
"Не треба нам ніяких прав,<br />
Давай бамбукові буки!"

Хоча й не радять випивать<br />
Мені ескулапи лукаві,<br />
Та я горілки не кину лигать<br />
На благо моїй державі.

Ще чарку, ще другу! Пий, не лий!<br />
Це ж не горілка — манна!<br />
Гукає народ щасливий мій:<br />
"Володарю осанна!"