Баский та ситий Кінь жив у панів,<br />
Усмак досхочу їв,<br />
Не мав ніякої роботи,<br />
Ані турботи,<br />
Хіба що пан коли на сіножать<br />
Чи на поле поїде погуляти,—<br />
Аж докуча біля вівса стоять!<br />
Узяв та й вирвався у наймитчати —<br />
Біжить, басує, рже, як навісний,<br />
Радіє, що на волі,<br />
Аж зирк — Воли назустріч плуг тяжкий<br />
Насилу волочуть, потомлені на полі.<br />
"Геть, мужлаї, бо копитами дам! —<br />
Гукає Кінь.— Звертай панам!"<br />
"Геть сам іди, бо пригостю рогами! —<br />
Одказує один з Волів.—<br />
Неробо! Не носився б так ти з копитами,<br />
Коли б од праці нашої вівса не їв".