Мені ввижається твоя робота,<br />
Благословенні всі твої труди:<br />
Лип, назавжди осінніх, позолота<br />
І витворена щойно синь води.

Помислиш тільки — і тонка дрімота<br />
Уже веде мене в твої сади,<br />
Щоб, кожного вжахнувшись повороту,<br />
Без пам'яті шукать твої сліди.

Чи під склепіння я ввійду, де сила<br />
Твого мистецтва небеса явила,<br />
Аби схолов мій осоружний жар?..

Там стану я блаженною навіки<br />
Й, розжарені склепляючи повіки,<br />
Там осягну я знову слізний дар.

1924