Художник
Художник
<blockquote><br /> Миколі Балсанові</blockquote>
Густими барвами земними<br /> Він звеселяє полотно,<br /> І чим рясніш воно цвістиме,<br /> Тим довше житиме воно.
Не кожну фарбу, що потрапить<br /> Йому під руку, він бере,<br /> Життя не кожний марний клапоть,-<br /> Лиш те з життя, що не умре!
Але буває, що в дрібниці<br /> У сонця відсвіті легкім<br /> Велике сяєво таїться,<br /> Як в іскрі — блискавка і грім.
Листка осіннє опадання,<br /> Повита інеєм трава,-<br /> Вість про весняне розцвітання,<br /> Розгадка давнього нова!
Та найпишніше там цвітіння,<br /> Найвище серце там зліта,<br /> Де рух, де дія, де горіння,<br /> Чуттів і мислей повнота.
Тому він з пристрастю такою<br /> Малює море без країв,<br /> Часи не сну, а неспокою,<br /> Великих Партії сивів.
Він пильний, сміливий, стоокий,<br /> Ніщо від нього не втече,<br /> Минулі і майбутні роки<br /> Він підіймає на плече.
Він — труд, він — гнів, він — спів любові,<br /> Він там, де люди й боротьба,<br /> Він — братній усміх юнакові,<br /> Він — меч повсталого раба.
І ми читаємо з картини:<br /> Яке глибоке щастя — жить,<br /> Буть гідним імені людини,<br /> Народу й людськості служить!
12 жовтня 1954 р