Несеш зі мною Хрест. Важкий він і великий.
Ідемо по воді, кріз нетрі й болота.
Стрічались люди нам язикі й безязикі
В дорозі Хресній цій, котра, як вись, крута.
Ти вже осіння. Вже. А була, як веснянка,
Мов афина дзвінка у вранішній росі.
Тепер ти Хрест несеш. Тепер ти полонянка.
І це, мабуть, жалі і болі не усі.
Якби ж до мами йти! То було б, певно, легше,