Мацуо Басьо<br />
Хокку<br />
Переклад Миколи Лукаша

* * *

На голій гілці<br />
самотній ворон тихо старіє.<br />
Осінній вечір.

* * *

Як шумить-гуде банан,<br />
як у кадуб капа дощ,-<br />
чую цілу ніч.

* * *

Холод, ніч, нудьга...<br />
Чути плюскоти весла<br />
десь од берега.

ВДАЧА

Оттакий я єсть:<br />
глянь на росяні дзвонки —<br />
то й сніданок весь.

* * *

Пущу коня вбрід —<br />
полегесеньку впишусь<br />
в літній краєвид.

* * *

На старім ставку<br />
жаба в воду плюснула —<br />
чули ви таку?

* * *

Гедзь на будяку:<br />
ти стривай, не клюй його,<br />
горобейчику!

* * *

Степу рівнява —<br />
ніде оку зачепитись.<br />
Жайворон співа.

* * *

Я заріс, як щіть.<br />
А худий який, блідий!<br />
Весняні дощі...

* * *

Видиться мені:<br />
плаче з місяцем стара<br />
в гірській глушині.

* * *

Вже й по маю — ах!<br />
Птахи плачуть, а у риб<br />
сльози на очах.

* * *

Трава-мурава...<br />
Узялася сном-марою<br />
слава бойова.

* * *

Тиша, мир і лад.<br />
Десь там тоне межи скель<br />
цвіркотня цикад.

* * *

Осінь із дощем...<br />
Навіть мавпа лісова<br />
вкрилась би плащем.

СТАРИЙ ВІДЛЮДНИК

Зсохнеться ось-ось,<br />
як узимку на шнурку<br />
димлений лосось.

* * *

Окуні морські<br />
зуби щирять із полиць:<br />
в лавці холодно...

* * *

Крук — немилий птах,<br />
але як милує зір<br />
в ранішніх снігах!

* * *

Рушу, й раптом — хить!<br />
Ухоплюсь за колосок...<br />
це розлуки мить.

* * *

Чистий водоспад...<br />
3 ярих сосен глиця в воду<br />
падає улад.

* * *

Побравши ціпки,<br />
зійшлись діди сивочолі<br />
усі на гробки.

* * *

Хризантеми пах...<br />
У кумирнях з прадавен<br />
темні лики Будд.

* * *

Довгий, довгий шлях —<br />
і ніхто не йде навстріч,<br />
лиш осіння ніч...

* * *

Чом так пост&#225;рів<br />
я цеї осені?<br />
Птиці, хмари.

* * *

Осінь-праосінь...<br />
Як там живе сусіда?<br />
Не знаю зовсім.

* * *

В мандрах я знеміг.<br />
Полем паленим шуга<br />
сон мій — чи юга?

* * *

Десять літ тут жив.<br />
Едо! Я іду. Прощай!<br />
Ти — мій рідний край.

* * *

Мавпа зойкне — співчуття...<br />
А як плаче в непогідь<br />
кинуте дитя?

ПАСМО ВОЛОССЯ ОД НЕБІЖЧИЦІ-МАМИ

Цілував би — жаль:<br />
од моїх пекучих сліз<br />
іней піде в тань...

* * *

Рік кінчивсь, а мандри ні:<br />
далі в стоптаних сандалях,<br />
в зношенім брилі...

* * *

Жаль на серце впав:<br />
при дорозі рожі цвіт<br />
кінь мій общипав...

* * *

Я, метеличок,<br />
собі крильця обірву:<br />
на, цвіти, мачок!

* * *

Мандрівник — і все:<br />
це тепер моє ім'я.<br />
Йде осінній дощ.

* * *

Берег високий.<br />
Потішив мені душу<br />
самотній сокіл.

* * *

Із далеких літ<br />
скільки всього нагадав<br />
цей вишневий цвіт!

* * *

Тяжка година!<br />
До нічлігу ледь добрів —<br />
цвіте гордина!

* * *

Квіття горове<br />
шелевіє-шелестить...<br />
Водоспад реве.

* * *

Зозулі р&#243;зспів<br />
в передсвітанні тоне.<br />
Далекий острів.

* * *

Чужина чужа —<br />
знов мандрую у світи...<br />
Мжить осіння мжа.

* * *

В мандрах десь і вмру...<br />
Вітер в душу наганя<br />
холод і журу.

* * *

Кулюсь на коні:<br />
тінь моя коцюрбиться<br />
мовчки по землі.

* * *

Журавель знеміг,<br />
на холодне поле впав...<br />
Мандрівця нічліг.

* * *

Сакура стара —<br />
невже справді зацвіла?<br />
Спогад, ніби дим...

* * *

Ніч шляхи мела:<br />
скільки снігу там зосталось<br />
після помела!

* * *

Виходжу з Кінч&#253;,<br />
мов із мушлі той м'якун.<br />
Осінь наскінчу.

* * *

Он рибалка-птах:<br />
любо глянуть, як пірна,<br />
але й сумно — ах!

ЧИСТОТА

Білий лотос-цвіт:<br />
не цурається багна,<br />
із якого зріс.

* * *

Червень на порі.<br />
Хмари-тучі залягли<br />
на Бурли-горі.

* * *

Стань, мандрівцю, глянь:<br />
попід тином оно-но<br />
сірики цвітуть!

* * *

Чи весна прийшла,<br />
чи старий минувся рік?<br />
Святоблива ніч.