Ідуть цигани… Гамір дивних слів<br />
Ген-ген далеко чути;<br />
Понурий вигляд тих дітей степів,<br />
їх пісні не збагнути.

Цигани йдуть… Табор шатро розбив<br />
Далеко серед поля,<br />
З грудей циганський тужний спів поплив,<br />
Спів дикий, як їх доля!

Туга якась вас воліче світами<br />
З блідим п'ятном скитальства на чолі!<br />
Не спинять вас в дорозі бурі, громи…

Моя душа циганська із шатрами<br />
Тими зрослась — здаєсь, на край землі<br />
За вами йшла б, нещасні діти, Шоми!