Зима, неначе Герда в кожушку
Закоханої дівчинки-принцеси,
У золотій кареті по сніжку
Спішить, як вірші юнки-поетеси.
Шукає Кая з серцем крижаним
І вірить, що зігріть його зуміє,
І стане він закоханим, незлим,
Таким чудовим хлопчиком із мрії.
Довкола тиша. Заметілі сплять
На білосніжних льодяних постелях.
Така зимова світла благодать