Казка про попа і наймита його Балду
Казка про попа і наймита його Балду
Олександр Пушкін<br /> Казка про попа і наймита його Балду
Перекладач: М.Рильський
Жив собі піп,<br /> Околоту сніп.<br /> Пішов піп по ринку,<br /> Чи не купить яку дешевинку.<br /> Назустріч йому Балда<br /> Іде, навкруги погляда.<br /> "Здоров, попе-борода,<br /> Чого так рано схопився,<br /> По що спорядився?"<br /> Піп йому: "Шукаю служника такого,<br /> Не вельми ціною дорогого,<br /> Щоб знав і коні доглядати,<br /> І шить, і варить, і майструвати".<br /> Балда відказав:<br /> "Служитиму рік тобі славно,<br /> Щиро ще й дуже справно<br /> За три щиглі тобі в лоб од мене,<br /> А їсти буду ячмінь варений".<br /> У попа від тих слів<br /> Зразу лоб засвербів,<br /> Затряслася з ляку борода,<br /> А проте подумав: не біда!<br /> Каже піп Балді: "Добре, згода!<br /> Не вийде з того обом нам шкода,<br /> Іди ж до двору мого ти,<br /> Покажи, який ти до роботи".<br /> Живе Балда в поповім домі,<br /> Спить собі на соломі,<br /> Їсть за чотирьох,<br /> Працює за сімох.<br /> Ще з ночі в нього все ходором ходить,<br /> Виоре нивку, заскородить,<br /> Піч затопить, усе заготує, закупить,<br /> Яєчко спече та сам і облупить.<br /> Попадя Балдою не нахвалиться,<br /> Попівна без Балди сохне і печалиться,<br /> Попеня зове його татком;<br /> Кашу зварить, бавиться з дитятком.<br /> Тільки піп Балду не любить,<br /> Ніколи його не приголубить,<br /> За розплату думає частенько.<br /> Дні минають, уже й строк близенько.<br /> Піп не їсть, не п'є, ночі не спить,<br /> Лоб йому заздалегідь тріщить.<br /> От він попаді признається:<br /> "Так і так, що робить зостається?"<br /> Бистрий розум жіночий<br /> До усяких хитрощів охочий,—<br /> Каже попадя йому стиха:<br /> "Ось ми як того позбудемось лиха:<br /> Загадай ти роботу Балді таку,<br /> Що ніхто б не зробив на людськім віку.<br /> Тим ти і лоб захистиш від побою,<br /> І рахунки свої закінчиш з Балдою".<br /> Тут зробилося попові веселіше,<br /> Поглядає він на Балду сміливіше,<br /> Став він, гукає до Балди:<br /> "Вірний мій слуго, а йди-но сюди!<br /> Слухай: чорти мені подать велику<br /> Підписалися платити довіку.<br /> Луччого прибутку не бажати,<br /> Та недоплатників за три роки багато.<br /> Як наїсися ячменю свого ти,<br /> Іди, виправ подать із бісоти".<br /> Балда, не чувши ніякого горя,<br /> Пішов та й сів край берега моря;<br /> Там узявся він мотузку крутити<br /> Та кінець її в морі мочити.<br /> От вилазить з моря старий Біс,<br /> Каже: "Який тебе вітер заніс?"<br /> "Та от мотузкою хочу море морщить<br /> Та вас, прокляте плем'я, корчить".<br /> Впала Бісові на серце туга:<br /> "Скажи, за що така нам наруга?"<br /> "Як за що? Почали ви нас гнівити,<br /> Податі не хочете платити.<br /> Добра ж тут буде нам утіха,<br /> Вам, собакам, не утекти від лиха".<br /> "Балдонько, зажди ще час-годину,<br /> Матимеш подать за всю нашу родину.<br /> Постривай, вишлю свого внука".<br /> Балда мислить: "Чортика обдурить не штука!"<br /> Виринуло те бісенятко,<br /> Занявчало, як голодне кошенятко:<br /> "Здоров, Балдо-селючок, здоров!<br /> А по яку то ти подать прийшов?<br /> Жодних податів чортячому народу<br /> Не доводилося платити зроду.<br /> Ну, та дарма,— бери; лишень умова<br /> З нашого обопільного слова,<br /> Щоб надалі уникнути нам горя:<br /> Хто скоріше з нас обіжить круг моря,<br /> Той і подать візьме сповна;<br /> У мішку там готова буде вона".<br /> Засміявся Балда лукаво:<br /> "Ех, ти ж, нерозумна прояво!<br /> Де тобі змагатись зо мною,<br /> Зо мною, з самим Балдою?<br /> От уже послали супостата!<br /> Пожди лишень мого меншого брата".<br /> Пішов Балда в близький лісок,<br /> Спіймав двох зайчиків та — в мішок.<br /> Знов до моря він приходить,<br /> Чортеня край моря знаходить.<br /> Держить Балда одного зайка за вуха.<br /> "От тепер ти нашої музики послухай!<br /> Ти, чортенятко, іще хлопченятко,<br /> Супроти мене і зовсім малятко.<br /> Змагатись зо мною — часу даремна трата.<br /> Ану, дожени спочатку мого брата.<br /> Раз, два, три! Ну-бо, швидко!"<br /> Побігли вони, ледве видко,—<br /> Чортеня по березі морському,<br /> А заїнько в ліс додому.<br /> От, море все обкруженявши,<br /> Висунувши язик, мордочку піднявши,<br /> Прибігло бісеня, задихаючись,<br /> Мокре геть, лапкою втираючись,<br /> Мислить: "Нічим Балда собі не зарадить!"<br /> Зирк — а Балда свого братика гладить.<br /> "Братику,— каже,— любий та милий,<br /> Утомивсь, бідолашний! Відпочинь, наберись сили!"<br /> Чортик отетерів,<br /> Хвостика підібгав, геть присмирнів,<br /> До братика боком заходить.<br /> "Почекай,— шепоче,— принесу зараз подать".<br /> Пішов чортик до діда, каже: "Біда!<br /> Перегнав мене менший Балда!"<br /> Старий чорт узяв тут думати думу,<br /> А Балда наробив такого шуму,<br /> Що все море замутнилось,<br /> Хвилями так і розходилось.<br /> Вилізло чортеня.— "Годі,— кричить,—<br /> Подать тобі принесемо вмить.<br /> Тільки слухай: бачиш цього дрюка?<br /> Кинути його — нехитра штука,<br /> А хто далі цей дрюк закине,<br /> Подать візьме тієї ж хвилини.<br /> Що ж? Боїшся ти ручки пошкодить?<br /> Чого ж ти ждеш?" — "Та он хмарка надходить.<br /> Закину на неї твого дрюка,<br /> А тоді почнеться вам, чортам, наука".<br /> Побігло бісеня до діда старого<br /> Розказати про Балдину перемогу.<br /> А Балда знов море розтривожує<br /> Та чортам мотузкою загрожує.<br /> Вилізло чортеня. "Стривай,— пищить,—<br /> Буде тобі подать умить!.."<br /> "Ні,— каже Балда,—<br /> Тепер мені черга припада,<br /> Умову я сам призначу,<br /> Завдам тобі, враженя, задачу —<br /> Побачимо, яка в тебе сила.<br /> Дивись, он там сива кобила,<br /> Кобилу підійми-но ти,<br /> Спробуй хоч трохи з нею на спині пройти.<br /> Піднесеш кобилу — подать твоя,<br /> Не піднесеш кобили — то буде вже моя".<br /> Бідолашний біс<br /> Під кобилу підліз,<br /> Та натужився,<br /> Та напружився,<br /> Підняв кобилу, два кроки ступнув,<br /> На третім упав, ніжки простягнув.<br /> А Балда йому: "Дурненьке, дурне ти,<br /> Нічим ви, чорти, мене не поб'єте!<br /> Ти й руками не підняв кобилу,<br /> А я ось ногами покажу свою силу".<br /> Верхи Балда на кобилу сів,<br /> Проскакав верству, аж куряву збив.<br /> Бісеня тут до діда біжить,<br /> "Переміг нас Балда!" — криком кричить.<br /> Чорти подумали, погадали,<br /> Повний мішок податі зібрали,<br /> Балді принесли — забирай,— сказали.<br /> Іде Балда, несе, аж зігнувся,<br /> А піп, як побачив,— ужахнувся,<br /> За попадею ховається,<br /> Од ляку корчиться-здригається.<br /> Балда його відшукав,<br /> Віддав подать, про плату йому нагадав.<br /> Що ж піп робити має?<br /> Лоба він підставляє.<br /> Раз йому Балда щигля дав —<br /> Підскочив піп, стелі дістав;<br /> Удруге Балда щигля дав —<br /> Мову людську піп утеряв;<br /> Утретє Балда щигля дав —<br /> Старий геть з розуму спав.<br /> А Балда похитав з докором головою:<br /> "Не вганяв би ти, попе, за дешевиною!"