Кашельнула ти, я чую,<br />
І твій віддих наслухаю,<br />
Бо на те ж то я й ночую,<br />
Щоб чужого вкрасти раю.

Щоби кожний мент дрижати<br />
Із любові, із страждання,<br />
Щоби знати, відчувати,<br />
Що в його ти посіданні.

Що ж, перечить я не стану,<br />
Вмієш добре катувати,<br />
Та як я тебе достану,<br />
Ах! – зумію наверстати.