із повітря в повітря зринають твої птахи як вода у клепсидрі з нічийного ока сну тут кульбаби вінками означують хист і схил у тоненьких долонях розхлюпуючи весну
тут буває за пристрасть віддати себе і стріт на вівтар чи на плаху розмінюючи єство але більші від серця окрушини твоїх сліз як слова у клепсидрі висотують за- -жи- -во
у вінку із кульбаб що заплющили очі на дощ у долоні затеплій завічній в губах із кульбаб у коханні що майже кохання майже наше у пальцях пелюcтками по спині стікати