Обабіч шляху із варяг у греки<br />
Ще й досі живуть ні варяги, ні греки,

А так собі, еманація, гра —<br />
Дрижить протоплазмою без ядра.

І скільки не пружили і не палили,<br />
Тільки ойойкало тлусте тіло,

Тільки переповзало завжди<br />
Тудою — сюди, а сюдою — туди.

Лайка? Ніж? Нове Запорожжя?<br />
Хоч убий, не збагну, що поможе.

Думаєш, думаєш. Рветься терпець...<br />
Може, краватка і ковнірець?

А може, й справжній кінець?