Не забути тих днів ніколи:<br />
Залишали останній шмат.<br />
Гуркотіли й лякались кола<br />
Під утомлений грім гармат.

Налітали зловісні птахи,<br />
Доганяли сумний похід,<br />
А потяг ридав: На Захід...<br />
На Захід... На Захід...<br />
І услід — реготався Схід.

Роззявляв закривавлену пащу.<br />
П'яний подих нудив, як смерть.<br />
Де ж знайти нам за Тебе кращу<br />
Серцем, повним Тобою вщерть?