* * *

Єсть ім'я жіноче, м'яке і ясне;<br />
В йому і любов, і журба, і надія;<br />
Воно як зітхання бринить весняне:<br />
Марія,

Як запах фіалки в осінній імлі,<br />
Як пісня дівоча в снігах і завії,<br />
Зорею сіяє над смутком землі:<br />
Марія.

Нехай я у серці святе погашу,<br />
Нехай упаду в беззмістовній борні я,—<br />
Та слово останнє, що я напишу:<br />
Марія.

1911—1918