Ідуть прокажені. Леправі не можуть не йти.<br />
Один — щонайменший — стезю твою переступає.<br />
Його не запитуєш: хто ти, бо знаєш, хто ти/<br />
Бо є в нього ангел — в такого, ти думав, немає?

Ти думав: хоч нині не треба оцих в самоті.<br />
Найменшого просиш: хоч ти не дивися на мене.<br />
І він опускає зіниці свої золоті,<br />
бо є в нього ангел — ти думав, також прокажений ?

Та хто ще поткнеться сюди, де гуляє братва,<br />
хто цих заховає в тумані на ратному полі ?<br />
Хто з хворою кров'ю летить над зорею Різдва