* * *

В. К. Шилейко

Як міг ти, дужий і свавільний,<br />
Забути при колінах цих,<br />
Що тлін і холод замогильний<br />
Карають первородний гріх!

Пощо віддав їй на забаву<br />
Всі чудотворні тайники,—<br />
Вона твою розвіє славу<br />
Захланним хижої руки.

Отямся, не в жони земної<br />
Печалі творчої моли.<br />
Костер високий для такої,<br />
Монастиря глухі вали.

1922