Хоч було Федькові страшно —<br />
Подолав він переляк.<br />
Бивсь хоробро і відважно!<br />
Ну, а трапилось це так:

Порішили учні в школі,<br />
Роботящі вчителі<br />
Посадить стрункі тополі<br />
У Федьковому селі.

В день весняний вулицями<br />
Діти саджанці несли<br />
І садили їх рядами,<br />
Щоб росли вони й росли.

Той копав ямки глибокі,<br />
Той ніс воду у відрі...<br />
А малий... дивився збоку,<br />
Як старались школярі.

...Відтоді Федько щоднини<br />
На ляльковому коні<br />
Оглядав ті тополини:<br />
Прийнялись вони чи ні?

Вартував їх: "бахкав" з пушки,<br />
Гнав з верхівки кошеня...<br />
Тато з відер, він із кружки<br />
Поливали їх щодня.

Прийнялись, ростуть тополі...<br />
Але якось в пору жнив,<br />
Як батьки були на полі —<br />
Страх Федько мій пережив.

Від сусідів вийшов з двору<br />
Здоровенний сивий цап.<br />
Вийшов, звівся дибки вгору<br />
І зубами гілку — хап!

Захистити тополину<br />
Порішив Федько малий,<br />
Вже схопив і хворостину,<br />
Та злякавсь, бо цап страшний!

Цап рогатий, бородатий,<br />
Зразу лобом з ніг збива,<br />
Волохатий і вухатий,<br />
Ще й окатий, як сова.

Глянув ще Федько на нього:<br />
Знову листя рве з дерев!<br />
І рішив Федько: "Нічого,<br />
Хоч і страшно — цап не лев!"

Розігнався із-за тину<br />
У синенькім картузі<br />
І, піднявши хворостину,<br />
Хльоснув цапа по нозі.

Цап відскочив... туп ногами!<br />
Повертається кружка<br />
І, націлившись рогами,<br />
Мчить окатий на Федька.

Та Федько наш не злякався,<br />
Спритно й хитро відступа.<br />
Скік з розгону... і сховався<br />
Перед цапом за стовпа.

Цап як стукне головою,<br />
(Стукнув так, аж стовп гуде!),<br />
Потім трусить бородою<br />
Й до тополі знову йде.

Ще раз битись доведеться,<br />
Бо скубе, нахаба, їсть...<br />
І хоч цапу років з десять,<br />
А Федькові тільки шість —

Розбігається хлопчина<br />
(Воювать так воювать!),<br />
Скочив цапові на спину<br />
І за роги цапа — хвать!

Цап крутнувсь, зіп'явся дибки<br />
І... тікать, задравши хвіст!<br />
Та сидить на ньому кріпко<br />
Наш Федько-"кавалерист".

Скаче цап у двір од страху,<br />
До хліва вже підлетів.<br />
Тут Федько з одного маху<br />
З нього стриб — і хлів закрив.

Довго мекав цап потому,<br />
Як сховався у хлівець.<br />
А Федько вертавсь додому —<br />
Переможець, молодець!

Тут і віршеві кінець.