Як добре те, що з раю нас<br />
ти вигнав, боже наш милий,-<br />
благословляємо праотців,<br />
що нам гріха наділили!

Простуєм весело крізь життя —<br />
у клуночку гріх за спино?ю,<br />
авжеж, без нього у світі цім<br />
і краса не була б красою!

Коли б не гріх, чи гула б земля<br />
навкруг у веснянім співі,<br />
чи тішив би нас троянди цвіт<br />
і личка дівчат вродливі?

Чи верещали б вони отак,<br />
зачувши гомін музики,<br />
чи так від щастя тремтіли б ми,<br />
кажучи їм: навіки?

Спитаймо в місті чи на селі<br />
вродливу чи незугарну,<br />
і кожна в захваті прошепотить,<br />
що грішити — це, ох, як гарно!