Ранком, як стало лиш світати,<br />
Прийшли під церкву царські слуги.<br />
Як стали дзвони забирати,<br />
Понісся плач жалю і туги…

Так дзвони плакали, ридали,<br />
І плач їх бив в мужицькі груди;<br />
На віз солдати їх кидали,<br />
А він мовчав, мовчали й люди…

Вже їдуть… Все село в тривозі,<br />
Хтось там зітхнув, хтось сльози ронить.<br />
А дзвін ридає по дорозі:<br />
"Хто ж на вечірню вам задзвонить?.."

***

Джерело:Цифрова Українська Бібліотека.