Я стужився, мила, за тобою...
Я стужився, мила, за тобою...
Я стужився, мила, за тобою,<br /> З туги обернувся мимохіть<br /> В явора, що, палений журбою,<br /> Сам-один між буками стоїть.
Грає листя на веснянім сонці,<br /> А в душі — печаль, як небеса.<br /> Він росте й співає явороньці,<br /> І згорає від сльози роса.
Сніг летить колючий, ніби трина,<br /> Йде зима й бескидами гуде.<br /> Яворові сниться яворина<br /> Та її кохання молоде.
Він не знає, що надійдуть люди,<br /> Зміряють його на поруби,<br /> Розітнуть йому печальні груди,<br /> Скрипку зроблять із його журби.