Я спокійно б лежав під вагою століть,<br />
Я б давно вже й землею став,<br />
Але ж бісова дівка на кручі стоїть,<br />
Огорнувши вітрами стан.

Вже зітліли до кореня меч і щит,<br />
Наді мною гуде Дніпрельстан.<br />
Але ж бісова дівка на кручі стоїть,<br />
Огорнувши вітрами стан.

Це було зо дві тисячі з гаком літ,<br />
Коли стрів мене вражий спис:<br />
От як стала на кручі, так і стоїть,<br />
І в зіницях лукавий біс.

І зове, і чарує бровою-крилом,<br />
І п'янить, мов козацький мед,<br />
Перехоплений в стані купальним зелом<br />
Ворожбитського зілля букет.

Ех, повстав я —<br />
розпалася скіфська гора,<br />
Наполохавши римських гусей!<br />
Взяв я рештки меча, золоту пектораль<br />
І сховав крадькома в музей.

Я одягся модерно в нейлон і лавсан,<br />
На побачення біг сто літ.<br />
А вона, огорнувши вітрами стан,<br />
Вже на іншій межі стоїть.

Я роззув черевики, я біг сто літ,<br />
Я побив олімпійський рекорд!<br />
Та вона вже на третій межі стоїть, —<br />
А нехай би взяв мене чорт!

Я поклав собі: вмерти і стерти слід.<br />
Хай гуде по мені Дніпрельстан...<br />
Але ж бісова дівка на кручі стоїть,<br />
Огорнувши вітрами стан.