Я сам собі у городі гучному...
Я сам собі у городі гучному...
Я сам собі у городі гучному,<br /> Навкруг усе біжить і метушиться,<br /> А я сиджу в куточку мовчазному,<br /> Моє життя — самотня тиха праця.
Не хочеться між ці виходить люде:<br /> Я з їми так давно вже розрізнився<br /> І знаю я, що богом їм не буде<br /> Той бог, що я ввесь вік йому молився.
У їх стоять свої боги й кумири,<br /> І осміють вони мене з моїми<br /> Надіями і думами, без міри<br /> Моїй душі і серцю дорогими.
Нехай собі! Я буду працювати!..<br /> І знаю я: не дурно роблять руки:<br /> Впаде мій сів, — і хліб ми будем мати,<br /> А хоч не ми, — дочки, сини й онуки.
І знаю я: є чари в тихім слові,<br /> Не продвенить воно даремно в світі:<br /> Впадуть колись божища стоголові,<br /> Впадуть у прах кумири гордовиті!