Я не знаю сам,<br />
Чом мої жалі<br />
Рвуться тужно і тривожно далі від землі,<br />
На хисткім крилі<br />
Морю й небесам<br />
Я мій скарб несу на сховок — чом, не знаю сам.

Моя думка, чайка-жалібниця,<br />
Понад морем високо літає,<br />
Вітер нею як хотя хитає,<br />
I не може ні на мить спиниться<br />
Неспокійна чайка-жалібниця.

Сниться воля їй,<br />
Сонячний розмай,<br />
I веде незнана сила через цей безкрай.<br />
У чудесний край<br />
Легіт-тепловій<br />
Десь несе її по синій стежці хвильовій.

Часом так квилить вона, кигиче,<br />
Аж плавцям далеким дух стенає,<br />
То злітає вгору бунтівниче,<br />
То крилом у хвилю заринає<br />
I так сумно, жалібно кигиче.

Я не знаю сам,<br />
Чом мої жалі<br />
Рвуться тужно та бентежно далі від землі...<br />
На хисткім крилі<br />
Морю й небесам<br />
Я мій скарб несу на сховок — чом, не знаю сам.