Я мить чудову пам'ятаю,<br />
Коли з'явилась вперше ти,<br />
Немов святе видіння раю,<br />
Взірець краси і чистоти.

І я, в полоні безнадії,<br />
Всякчас тебе благословляв,<br />
Я чув твій голос і у мрії<br />
Твій образ милий уявляв.

Але бентежний строк наріжний<br />
Розвіяв цвіт надій і мрій,<br />
І я забув твій профіль ніжний,<br />
Забув небесний голос твій!

У нетрях, в темряві заслання<br />
Тяглися дні, спинялась кров...<br />
Де божество, де всі бажання?!<br />
Натхнення, віра і любов?!

Та знов воскресло все нетлінне,<br />
І знов явив тебе Творець,<br />
Немов видіння швидкоплинне,<br />
Краси, пречистої, взірець!

І в серці, знов — благословення,<br />
Й ізнов кипить гаряча кров,<br />
І знов, є Бог, і є натхнення<br />
Й життя, і сльози, і любов!..