І скільки я верстов поміряв,<br />
І скільки я стовпів пройшов, —<br />
Розвіяв дні, неначе пір’я,<br />
І стер, як пару підошов.

Малими вийшов я ногами,<br />
І ріс, міцнів я у ходьбі,<br />
Мої пісні поглинув гамір<br />
Таких же, як і я, рабів.

Цвітуть там верби кожне літо<br />
І червоніє верболіз,<br />
Я ще не виріс, щоб летіти —<br />
Малим жучком у світ поліз.

І дивувалися смереки,<br />
І жалкував, зідхав ручай…<br />
Одних сорок глузливий скрекіт<br />
Хрипів: "Іди і не вертай".

Не знаю я, чи прийде вечір,<br />
Чи буде ранок ще коли,<br />
Щоб на мої похилі плечі<br />
Гірськими росами полив.

Не знаю я… Я переміряв,<br />
Я стільки вже верстов пройшов…<br />
Розвіяв дні мої, як пір’я,<br />
І стер, як пару підошов.