Гуцули
Гуцули
Ми лишилися там, де осінній туман.<br /> Нас ніколи нема. Нас давно вже не буде.<br /> І Говерла-гора, і гора Піп-Іван<br /> обернулися в будень,<br /> у будень, у будень…
ПорозПисаний Камінь свавіллям імен,<br /> за якими пітьма, за якими провалля.<br /> Ми лишилися там, де простуджений день —<br /> як розсерджений кальвін.
Нам кричить вже не горлом а раною світ,<br /> але що нам до світу і що нам до істин.<br /> Ми лишилися там. Наші долі криві,<br /> як дорога на Пістинь.
Нас чекали Сорбонни, а нам — аби плоть.<br /> Не химера, не мрія…<br /> Ми лишилися там, де ридає Господь.<br /> І мовчить Гуцулія.