Готичні смереки над банями буків...
Готичні смереки над банями буків...
Готичні смереки над банями буків,<br /> гаркаві громи над країною крон.<br /> Ночей чорнокнижжя читаю по буквах,<br /> і сплю, прочитавши собі Оріон.
А вранці повстану. Обуренням серця,<br /> веселим азартом очей і ума.<br /> На вікнах розсиплеться сонячне скерцо<br /> і рух засміється над скрипом гальма.
Обридли відьомскі шабаші фікцій<br /> і ця конфіскація душ під гармонь.<br /> І хочеться часом в двадцятому віці<br /> забитись в печеру і няньчить вогонь.
Свободи предтеча — розхристана втеча<br /> з мурованих дум у мандруючий дим.<br /> Дзвенить ручаїв стрімголова малеча<br /> блакитною кров'ю камінних глибин.
Світанки мої у смарагдовій ворсі<br /> над кумканням всіх ропухатих дрібниць —<br /> готика самотності, готика суворості,<br /> рубінові розсипища суниць…
Отут я стою під замисленим небом<br /> на чорних вітрах світових веремій,<br /> і в сутичці вічній святого з ганебним<br /> світлішає розум зацькований мій.
Болять дисонанси. Сумують симфонії.<br /> Пручаються ноти в розпечений залп.<br /> Будую мовчання, як зал філармонії.<br /> Колонний безсонний смерековий зал.