За нами розгубленість мертва,<br />
Де страх і покора — закон.<br />
Там втрат не буває, де жертва —<br />
Здобутий в огні бастіон!

Ім'ям невблаганним свободи<br />
Здолали ми й кинули ниць<br />
Понурі карпатські приходи,<br />
Асфальти далеких столиць.

А тут на міста й хутори ми<br />
Залізну накинули сіть.<br />
Тут скрізь наше військо незриме<br />
У хижих залогах стоїть.

Потрібно всіх у роботі,<br />
А серце б'є, як обух.<br />
Прокляття моїй плоті,<br />
Що слабша за мій дух!

Їх душі — горіння і криця —<br />
У нашому завжди гурті,<br />
Братів, що в далеких в'язницях<br />
І тих, що упали братів.

Майно революції — цінний<br />
Живий боєвик повсякчас.<br />
Сьогодні найбільшого чину<br />
Вона зажадає від нас.

Товаришу, любий мій брате,<br />
Хіба упокорить нас це?<br />
Хто вмів справедливо карати,<br />
_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _*

Для тих, що нікчемні і кволі,<br />
Заквилять про зламаний цвіт, —<br />
Неугнутість нашої волі<br />
І нашої віри ґраніт.

Ніколи нікому не стерти,<br />
Що сріблом ясної сурми:<br />
Шкодуємо тільки, що вмерти<br />
Удруге не зможемо ми!

Дорога пряма і одверта,<br />
І твердо іде леґіон.<br />
Там втрат не буває, де жертва —<br />
Здобутий в огні бастіон!

Хто має уші — хай слуха!<br />
Хто має серце — люби!<br />
Встає цитаделя духа —<br />
Десятки літ боротьби.

"Вежі", 1940 р.