Голубе кладовище
Голубе кладовище
ГОЛУБЕ КЛАДОВИЩЕ<br /> Поліфонія
<blockquote>Перун стояв у Києві на Перуновім горбі.<br /> З прийняттям християнства його скинули у Дніпро.<br /> З Української радянської енциклопедії<br /> </blockquote><br /> 1<br /> Ячали лебеді. Ячали.<br /> Чого тужили чи за ким?<br /> А на Дніпрі старі причали<br /> окутались у пил і дим.<br /> Човни шугали. Люди бігли,<br /> котився місяць в пащу дна…<br /> Ячали лебеді й летіли<br /> під руку бога Перуна…
2<br /> Ой глядіть, наврочите<br /> ще біди.<br /> А чого ж ви хочете,<br /> лебеді?<br /> – Хлібчика, голубе,<br /> хлібчика, –<br /> на листку капустянім<br /> випічка.<br /> Воленьки, сизий,<br /> волечки –<br /> кажуть, що проходила<br /> ондечки…<br /> Ой глядіть, наврочите<br /> ще біди.<br /> Чи пропасти хочете,<br /> лебеді?<br /> Час такий невірний –<br /> кайтесь!<br /> Плакати невільно –<br /> знайте!
ПЛАЧ РАБА
Ну для чого руки мені,<br /> як не маю чого робити?<br /> Ну для чого ноги мені,<br /> як не маю землі ходити?<br /> Ну для чого мені голова,<br /> коли думи у ній немає?<br /> Ну для чого мені права –<br /> раб на право права не має!
Була віра – веселий грім.<br /> Був Перун – моя віра в нім.
Накричали ворони страшні,<br /> наячали лебеді мені,<br /> що немає більше Перуна,<br /> що у цьому не моя вина,<br /> бо відроду вільних рук не мав,<br /> бо в руках я списа не тримав;<br /> не шукали ноги стремена;<br /> не пролив кривавого вина<br /> на столи шовкової трави.
Будьте тричі перекляті ви!
4<br /> Ой глядіть, наврочите<br /> ще біди!<br /> Чи пропасти хочете,<br /> лебеді!<br /> Час такий невірний –<br /> знайте!<br /> Плакати невільно –<br /> кайтесь!
5<br /> Вставай, воскова Чайчихо,<br /> пощо тобі, бабо, мари?<br /> Тіло болить і руки –<br /> таж ми хлібодарів рід!<br /> Сьогодні в селі субота.<br /> В хатах пахне опара,<br /> сходяться внуки і правнуки –<br /> в’язальниці й косарі…<br /> Через село простяглася<br /> до тебе черга, Чайчихо!<br /> …Виносять дубове віко<br /> у чорних, мов кров, хрестах…<br /> Тобі на стогуни видно.<br /> Чого ж тоді, бабо, тихо?<br /> Чом слово твоє скували<br /> на вічні віки вуста?<br /> А те, що колись раділо,<br /> лишили на лаві білій;<br /> а те, що сміялось, гнівилось –<br /> опало дощами слив…<br /> Вставай, воскова Чайчихо,<br /> щоб люди плакати сміли,<br /> щоб слово твоє, Чайчихо,<br /> на цвинтар не понесли!
6<br /> Ой глядіть, наврочите<br /> ще біди!<br /> Чи пропасти хочете,<br /> лебеді!<br /> Час такий невірний –<br /> знайте!<br /> Плакати невільно –<br /> кайтесь!
ЕПІЛОГ
Нових часів – нові скрижалі.<br /> Приспіть дитиною жагу…
У сплячці ящірки лежали<br /> в його зеленому моху.<br /> Наснилось їм далеке літо:<br /> – Мерщій покинь хвоста! Покинь! –<br /> де трави пахнуть соковито,<br /> де сохне солоно полин;<br /> де в небі плаває шуліка,<br /> сховавши хижі пазурі;<br /> де тиша мудра і велика<br /> летить в одвічній з часом грі…<br /> У сплячці ящірки лежали.<br /> Їм снились лементи погонь.
Вони не виповзуть<br /> ножами<br /> на захист<br /> ідола свого!<br /> 1964