Глибокий плуг пройшов полями<br />
Моєї тихої душі,<br />
І впали в слід йому стеблями<br />
Квітки, щоб вмерти у глуші.

Зійшла зоря. В яснім покрові,<br />
В короні зір виходить ніч.<br />
Сховався місяць у діброві.<br />
Останні хмари плинуть пріч.

Скажи ж мені… Але не треба:<br />
Сама ти плуг той навела…<br />
І бачать ясні очі неба<br />
Квіток загублені тела!..

1888 — 1895