Гірська балада
Гірська балада
Пам'яті Юрка Корпанюка
Орле дужий, орле вітрокрилий,<br /> Понеси мене у наші гори.<br /> Там потоків органи,<br /> Там Розтоки, як писанка, гарні,<br /> Там цимбали говорять.
Орле бистрий, орле гострозорий,<br /> Понеси мене на полонину.<br /> Буду там вікувати<br /> І зозулею в лісі кувати,<br /> Посилати степам гожу днину.
Орел запорошений<br /> Звів різьблені крила<br /> І ні день, ні два,<br /> Ні рік, ні два<br /> З шафи злетіти не може.
— Я не той орел, що літає,<br /> Я лиш той, що застиг від кулі.<br /> (Заграли ріки.<br /> Органи,<br /> Цимбали,<br /> Затужили зозулі…)
Я останній з вільних<br /> Гірських орлів,<br /> Я — подоба братів волелюбних.<br /> Вже нам не гуляти<br /> Між гір і полів —<br /> Тепер нас, різьблених, люблять.
Замість слоників,<br /> Замість рибок<br /> Нас тримають на шафах<br /> В розкриллі.<br /> Тільки нам не злетіти,<br /> Хоч би навстіж всі вікна,<br /> Хоч би навстіж всі двері<br /> У світ відчинили.
І дзьоби в нас червоні<br /> Не від помсти — від фарби,<br /> Дерев'яні серця в наших грудях.<br /> Ми виводимось цілими серіями<br /> З майстерень і фабрик.<br /> Нас купують, на пам'ять дарують.<br /> В нас нема своїх гнізд,<br /> В нас нема своїх гір,<br /> Нам тепло і є що клювати…
Серце моє,<br /> Поки ти не зчерствіло<br /> Ні в русі,<br /> Ні в зорі,<br /> Ні в слові,<br /> Летімо в Карпати<br /> В живицях скупатись.<br /> Не вірю я цьому хатньому орлові!
Так від печери й за мільйони років<br /> Не зрушити, не видіти прозріння,<br /> Як нищити лиш храми і пророків,<br /> А корчувати лиш своє коріння.