В молочнім світлі матових кінкетів[43]
цвітуть на чорнім шовку ордері.[44]
Вогонь в очах холодних загорів,
в судоргах пальці, начеб грав на флейті.
Круг нас паде зелено-жовта мряка,
різнув у вухо свист слизький, мов різки.
Тоді виймав із наших чіл він мізки
й в кишені їх вкладав свойого фрака.
На наші очі, мов рясні каскади,
лились струмками бомбаї й баг...