1

Як гордий соняшник, самого сонця син,<br />
Лише до нього вид обертає квітущий,<br />
Так ти, обернений до майбуття годин,<br />
Ніде й ні перед ким не гнеш своїх колін

I знаєш: вічний ти, а все скороминуще.<br />
Ти в простім одязі. Не пурпур, не єдваб<br />
Тіл зделікачених, знесилених оздоби,-<br />
Ні: блуза, що одна привабити могла б<br />
Свободу-дiвчину, кому король і раб-<br />
Два різні вияви єдиної хвороби.

Не шабля і не спис, а молот і терпуг,<br />
Не мрія, а ява, не порив, а потреба:<br />
Із темних брил життя ти силою напруг<br />
Витісуєш Нове — і синій виднокруг<br />
Обійми розкрива скорителеві неба.

2

Гнуться присмерки віджилі<br />
Перед сонячним життям,<br />
Срібне полум'я флотилій<br />
Крає груди небесам.

Грім, ухоплений рукою,<br />
Світить далі голубій.<br />
Геть, уславлений спокою!<br />
Ми в труді, у боротьбі!

Для нового Прометея<br />
Твій огонь не згас у млії<br />
П'ятикутною зорею<br />
Сяє сонце на землі.

3

Усе злічити й скерувати,<br />
Узяти небо в береги,<br />
І перетяти світ проклятий<br />
Промінням волі і жаги,

У праці, в муці стиснуть зуби,<br />
В боях устоять, як граніт...<br />
Ну, справді, що нам до Гекуби,<br />
Як ми новий створили світ?

4

Міцних, вузлуватих, потрісканих рук<br />
Не спинить ні гамір, ні гомін, ні стук,<br />
Зловісні примари очей не вжахнуть,<br />
Бо видиться ясно ясна для них путь.

Ці руки — ти бачиш? — цих рук міліон.<br />
Ці руки — за троном хитається трон,<br />
Ці очі по кроку вимірюють крок,<br />
І падають мури, як жовтий пісок.

Де сон староденний, мов крига, застиг,<br />
Творці вибиваються з темних кормиг.<br />
'У світі найкраще — визволення крик.<br />
Мільйони трудящих-один робітник.

1931-1932 pp.