В туман зіроньки поховалися,
І місяць у хмари заплив;
Річки дощовії снувалися...
Старий Дніпр шумів, гомонів.
Високо на замці в сю ніченьку
Наш гетьман вельможний стояв.
Чи він любувався на річеньку,
Чи слухав, як дощ порощав?
Він голову сиву схилив, як билину,
І пильно орлом позирав на Вкраїну.
"Насторожі моє ухо:
А все тихо, а все глухо!