Поль Валері<br />
Гелена

Перекладач: М. Лукаш

Блакить! Блакить, це я... Із смертних вийшла гротів,<br />
І чую плюскіт хвиль в оті лункі щаблі,<br />
І бачу в досвітках воскреслі кораблі<br />
Та весла золоті, що тьми ламають спротив.

Самотні руки звуть царів. Персти невинні,<br />
Ви мали забавку з тих соляних борід...<br />
Я плакала, було, коли співав Атрід<br />
Непевний свій тріумф над морем в шумовинні.

Чи мушля з глибини, чи сурма бойова<br />
Ритм задає гребцям, до співу порива?<br />
Рокочуть, котяться різноголосі гуки,

А всміхнені боги із героїчних пров,<br />
Хоч биті піною, дарують свій покров,<br />
До мене тягнучи благі скульптурні руки.