це небо ніби ґирґалиця з рук<br />
розлазиться в потріскані судини<br />
а ми його збирали і садили<br />
на полі брані свій порожній звук

не молотом не ломом не кайлом<br />
не помелом на коло вітрогону<br />
ми просто утекли від забобону<br />
в останнє недоступне ремесло

ми голосно вдягнули самоту<br />
шахтарських брухтом завтрашньої маски<br />
реґіно поверни мене будь ласка<br />
на висходи в яких ланує тур

на нервища на ліно на повір<br />
де смерть така близька немов сорочка<br />
віддай мене останнім поторочам<br />
лиш забери від мене цей клавір